Вулиця в Дарницькому районі міста Києва, місцевість Бортничі. Пролягає від Лісної вулиці до вулиці Івана Дяченка. Прилучаються вулиці Чехова та Демидівська.
Вулиця виникла в середині XX століття на честь радянського льотчика-випробувача Героя Радянського Союзу Валерія Чкалова.
З 21 лютого по 2 березня 2023 року, в рамках реалізації особливої процедури перейменування об’єктів міського підпорядкування, назви яких пов’язані з російською федерацією та/або її союзниками (сателітами), було проведено повторне електронне рейтингове голосування в інформаційно-телекомунікаційній системі «Платформа цифрових мобільних сервісів «Київ Цифровий». Серед пропозицій щодо перейменування вулиці Чкалова у Дарницькому районі найбільшу кількість голосів (1 490) набрала пропозиція «вулиця Сергія Світославського».
18 травня 2023 року депутатами Київської міської ради проголосовано про перейменування вулиці на честь українського маляра-пейзажиста і карикатуриста, видатного киянина та мецената київського зоопарку Сергія Івановича Світославського .
Рішення Київської міської ради II сесія IX скликання від 18.05.2023 № 6436/6477 «Про найменування вулиці Чкалова в Дарницькому районі міста Києва» // Офіційний сайт Київської міської ради. – 2023. – Режим доступу : https://kmr.gov.ua/sites/default/files/6436-6477.pdf
Сергій Іванович Світославський (1857-1931) народився в Києві, на Куренівці, 24 вересня (6 жовтня) 1857 року і походив із дворянської родини, був сином надвірного радника Івана Світославського.
Коли Сергієві було лише п’ять, сім’я через батькову службу виїхала до Пскова, потім до Санкт-Петербургу, тоді до Тверської губернії, до Москви. Проте на канікули приїздили додому, до родинного маєтку на Куренівці, на вулиці Кирилівській, на гірському схилі.
Змалку виявляв неабиякий хист до малювання, а тому, коли йому виповнилося 17 літ, він подався на навчання до Московського училища живопису (1875-1883). Там наставниками молодого маляра стали відомі художники Л.К.Саврасов, В.Г.Перов, К.С.Сорокін, І.М.Прянішніков, В. Д. Полєнов. У 1879 році відбувся творчий дебют художника. На учнівській експозиції він презентував картину “Із вікна Московського училища”. Ця робота привернула увагу не лише мистецтвознавців, після виставки полотно придбав підприємець, меценат і засновник картинної галереї Павло Третьяков.
У своїх роботах Сергій не прагнув показати парадні види великих міст – навпаки, пейзажні мотиви, які використовував художник, самі звичайні: затишні дворики, види з вікна або з протилежного боку річки, замріяні куточки саду, постоялі двори. Проте в цій звичайності Сергій Іванович бачив справжню, непідробну красу природи, розкриваючи рідкісний дар художника-лірика.
У 1880 і 1883 рр. здійснював поїздки по південних губерніях Росії і узбережжю Чорного моря. У 1880-1890-ті рр. подорожував по півдню Росії, Кавказу, України, Криму.
Продовжив освіту в ПАМ (липень-грудень 1882 р.). У тому ж році за пейзажні етюди нагороджений малою срібною і малої заохочувальної медалями.
У 1883 році Сергій закінчив навчання, отримавши звання вчителя малювання. Його викладачами були переважно художники-передвижники, тож не дивно, що й учень пішов цим шляхом. Роботи Світославського брали участь у виставках художників-передвижників. У 1884-му Світославський став експонентом Товариства пересувних виставок і повернувся до рідного Києва. Київський підприємець і меценат Микола Терещенко також цінував хист Світославського, в його особняку було вісім картин художника.
Художнику Світославському доводилось і позувати. У 1886 році він здружився з Адріяном Праховим, Віктором Васнецовим і Миколою Пимоненком. Васнецов розгледів у Світославському постать Мойсея та зобразив його під час розпису Володимирського собору.
В кінці 1890-х, в 1900р. і в 1910-1911рр. здійснив подорожі до Середньої Азії, створив серію картин, присвячених її природі, життю та побуту.
У 1900 році на Всесвітній виставці “Світ мистецтв” в Парижі картина Світославського «Дворик» отримала бронзову медаль. Але дуже скоро художник зрозумів наскільки чужий йому цей “Світ мистецтв”, надто модерний і надто відрізняється від його власного стилю, тож в подальшій співпраці не було сенсу. Сергій Світославський був чесним, сміливим, безкомпромісним, гуманним. Він не міг пройти повз кривду, підлість. Світославський вийшов із Товариства передвижників, коли журі не брало на виставки полотна молодих, не традиційних, але талановитих художників. Тоді Світославський різко осудив Пимоненка за те, що виставляв недосконалі роботи.
У 1905-1907 роках Сергій Світославський відкрив власну художню майстерню, спеціально для виключених із училища студентів за страйки, рятуючи юнаків від армії. Згодом влаштував виставку творів цих художників. Серед його учнів було двоє товаришів, обоє Олександри — Богомазов і Архипенко, які принесли славу новому мистецтву, один — українському, другий — світовому.
У цей період художник відкрив для себе новий напрямок у мистецтві – сатирична графіка. Свої роботи (карикатури) він публікував у гумористично-сатиричному ілюстрованому тижневику “Шершень”.
Окрім того Сергій Іванович неодноразово брав участь у благодійних виставках на користь Київського відділу Червоного Хреста, Київського відділу піклування про глухонімих, на користь нужденних студентів-політехніків, на користь київського відділу Товариства допомоги бідним сім’ям поляків, які брали участь у війні, й польському населенню, що постраждало від військових дій. Також Світославський був членом Київського відділення Товариства любителів тварин. Він закликав меценатів жертвувати гроші на Київський зоопарк, а потім і сам продав частину свого маєтку та вирушив до Середньої Азії. Звідти Світославський привіз нові пейзажі та тварин для зоопарку.
Світославський мав і персональні виставки. За його життя в Києві відбулося три виставки: в 1903-му в приміщенні Університету святого Володимира, в 1904-му в київській Біржовій залі, в 1908-му в приміщенні по вулиці Хрещатик, 43. Світолавський був членом комісії «Про красу міста» та членом журі конкурсу проєктів пам’ятника Тарасу Шевченку.
Художник був відомою і колоритною постаттю в місті: його бачили з етюдником на Куренівці й Оболоні, в парках і на дніпровських кручах. Писав він переважно пейзажі: київські вулиці та краєвиди Дніпра. Майже чверть мистецького доробку майстра присвячена цій темі. Найвідоміші полотна цього циклу: “Баржі на Дніпрі”, “Переправа через Дніпро”, “Вид Києва зі сторони Дніпра”, “Брід”, “Вид Києва з Труханового острова”. Перлиною цього циклу вважається картина “Дніпровські пороги”. Михайло Нестеров, побачивши картину на виставці, записав у щоденнику: “Хвилі сивого Дніпра котять через пороги. Прекрасна стихія! Картина жива!”.
Із настанням буремного 1917 року закінчилося і спокійне життя художника. Часи революції, війна, економічна розруха, постійна зміна влади не давали змоги творити. Його роботи стали не потрібні, до того всього додалися й проблеми зі здоров’ям – художник почав втрачати зір. Він не міг закінчити своїх робіт.
Помер Сергій Світославський 19 вересня 1931 року, свій останній спочинок він знайшов на Лук’янівському кладовищі.
З ім’ям Сергія Івановича Світославського пов’язаний розквіт національного пейзажного живопису другої половини XIX століття. У Національному художньому музеї України зберігається понад ста картин і етюдів. Безліч полотен художника зберігається в Харківському, Сумському, Одеському, Миколаївському, Херсонському, Алупкінському і інших музеях України.
