Вулиця в Дарницькому районі міста Києва, житловий масив Позняки. Пролягає від Здолбунівської вулиці до проспекту Петра Григоренка. Прилучаються вулиці Олени Пчілки, Анни Ахматової та Олександра Кошиця. Вулиця виникла в 1980-х роках під назвою Нова. Сучасна назва на честь українського публіциста, історика, філософа і громадського діяча Михайла Драгоманова — з 1989 року. Забудова з 1989 року. До 1957 року ім’ям Михайла Драгоманова називалася вулиця і провулок на Воскресенській слобідці (ліквідовані в зв’язку зі знесенням старої забудови).
Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 17 травня 1989 року № 440 «Про найменування нових вулиць м. Києва» // Державний архів м. Києва, ф. Р-1, оп. 8, спр. 3630, арк. 251, 252. Архівовано з першоджерела 19 жовтня 2013.
Михайло Петрович Драгоманов (або Драгоманів; використовував псевдоніми Толмачев, Українець, М. Кузьмичевський, П. Кузьмичевський, Кирило Василенко, Волинець, М. Галицький, М. Гордієнко, П. Петрик,Чудак, М. Т—ов та ін.; 6 (18) вересня 1841, м. Гадяч, Полтавщина —20 червня (2 липня) 1895, м. Софія) – український публіцист, історик, філософ, економіст, фольклорист, літературознавець, громадський діяч, представник відомого роду українських громадських і культурних діячів Драгоманових. Один із організаторів «Старої громади» у Києві. Доцент Київського університету (1864–1875). Після звільнення за політичну неблагонадійність емігрував до Женеви, де очолював осередок української політичної еміграції (1876–1889). Професор Вищої школи у Софії (зараз — Софійський університет) (1889–1895). Визначний ідеолог українців-автономістів. Автор наукових і літературно-критичних праць: «Література російська, великоруська, українська і галицька», «Листи на Наддніпрянську Україну», «Святкування роковин Шевченка в „руському обществі“», «Війна з пам’яттю про Шевченка», «Т. Шевченко в чужій хаті його імені», «Шевченко, українофіли і соціалізм», «Историческая Польша и великорусская демократия», «Чудацькі думки про українську національну справу», «Листи на Наддніпрянську Україну»; «Автобіографічної замітки» та «Добавлення» до неї; мемуарів «Австро-руські спомини. 1867—1877»; «Исторические песни малорусского народа» (у співавторстві з В.Антоновичем), «Малорусские народныя предания и рассказы», «Нові українські пісні про громадські справи: 1764—1880», «Політичні пісні українського народу 18-19 ст.» та інших.