Провулок Дмитра Цвітковського

Вулиця в Дарницькому районі міста Києва, місцевість Бортничі. Виник у 2-й половині XX століття, мав назву 5-й провулок Лермонтова, на честь російського поета Михайла Лермонтова.  Пролягає від Козаровицького провулку до вздовж берега озера Вітовець.  Межує з Болградським провулком та Вітовецькою вулицею.

1 липня 2022 експертна група з перейменувань вулиць і площ Києва за напрямком дерусифікації завершила роботу та представила свої остаточні варіанти на затвердження комісій Київради. 5-й провулок Лермонтова було запропоновано перейменувати на провулок Олександрійський, проте Комісія Київради з питань культури, туризму та суспільних комунікацій згодом відхилила цю назву.  

З 21 лютого по 2 березня 2023 року, в рамках реалізації особливої процедури перейменування об’єктів міського підпорядкування, назви яких пов’язані з російською федерацією та/або її союзниками (сателітами), було проведено повторне електронне рейтингове голосування в інформаційно-телекомунікаційній системі «Платформа цифрових мобільних сервісів «Київ Цифровий». Серед пропозицій щодо перейменування провулку Лермонтова 5-огоу Дарницькому районі найбільшу кількість голосів (2 265) набрала пропозиція «провулок Дмитра Цвітковського».

Сучасна назва на честь військового діяча часів УНР, сотника Армії УНР, активного учасника національно-визвольного руху в Україні 1917-1922 років, отамана Виноградського та Боярського повстанських полків, Дмитра Васильовича Цвітковського — з 2023 року.

Рішення  Київської міської ради II сесія IX скликання від 18.05.2023 № 6437/6478 «Про   перейменування провулку Лермонтова 5-й у Дарницькому районі міста Києва   // Офіційний сайт Київської міської ради. – 2023. – Режим доступу: https://kmr.gov.ua/sites/default/files/6437-6478.pdf

Дмитро Цвітковський (Квітковський) (бл. 1889, Уман. пов. Київ. губ. – 1923, м. Умань, нині Черкас. обл.)

Дмитро Васильович Цвітковський народився 26 жовтня 1892 р. в родині «нотаріуса м. Києва». По 4 класах духовної семінарії Дмитро 1912 року поступив до Єлисаветградської кавалерійської школи. Закінчивши кавалерійську школу 1914 р., Дмитро пішов на Імперіалістичну війну, “яку пройшов всю”. Служив молодшим офіцером 10-го Інгерманландського гусарського полку. 1916 року він – штабс-ротмістр лейб-гвардії Волинського полку 3-ї гвардійської пішої дивізії. У перші дні Лютневої революції солдати вибрали його своїм командиром. На чолі Волинського полку Цвітковський узяв найактивнішу участь у поваленні російського самодержавства. Навесні 1917 р. Волинський полк та українська організація фортеці Виборг направили його до Києва делегатом на 2-й Всеукраїнський військовий з’їзд, по завершенні якого він уже не повернувся до своєї частини, а залишився працювати в Генеральному секретаріаті в Києві. Наприкінці 1917 р. Центральна Рада відправила поручника Цвітковського в 17-й армійський корпус армії Тимчасового уряду своїм представником. У корпусі Дмитро очолив батальйон смерті. 4000 одчайдухів було під його командою. І в Запорозькій дивізії, де він на початку 1918 р. почав службу Україні, Цвітковський очолював курінь смерті.

У 1919 році – учасник Першого зимового походу. На початку 1919 р. поручник Цвітковський з Армією УНР відступав на захід. Потім на Південному (Одеському) фронті на чолі кавалерійського полку воював проти денікінців. Під час відступу, в районі Старокостянтинова, отримав наказ вирушити в Уманський повіт «для організації повстання і ведення операцій проти Денікіна». Наказ виконав, але, вигнавши денікінців з Умані, не знайшов нічого кращого, як «передати» повітовий центр боротьбистам, членом партії яких був. Власне, передав він місто Омеляну Волоху, який на той час уже відколовся від Петлюри і шукав порозуміння з Красною армією.

Цвітковський влився до Красної армії, маючи «провокаційне завдання» від Петлюри, а відтак «почав готуватись до виступу проти радянської влади». Тому й увійшов у порозуміння з організатором Уманського повстанського комітету Петром Дерещуком. Повстанком запропонував Цвітковському керувати повстанцями Уманщини.

1919 сформував власний загін (500 осіб) у містечку Медвин (нині село Богуславського р-ну Київської області). До Цвітковського пішли селяни і козаки з Боярки, Винограда, Писарівки, Порадівки, Шушківки, хутора Харченків, Брідок, інших сіл і містечок. З них Цвітковський сформував два полки – Виноградський і Боярський. У серпні 1920 року підтримав антибільшовицьке Медвинське повстання, наприкінці вересня його очолив. Із цією силою й рушив на Звенигородку. В жовтні він побив москалів у селі Буки, 7 і 21 листопада наскочив на них у Лисянці, а в с. Сидорівці відібрав у червоних награбований цукор, вступив у бій біля села Буханка.

Представник Національної козачої ради. 1921 очолював селянські повстанчі відділи Таращанщини і Білоцерківщини, у Ніков. лісі на Уманщині об’єднав свій загін із повстанцями отамана Мартиновського (заг. чисельність – 1200 осіб). Після важких боїв і особистих розчарувань наприкінці липня 1921 припинив боротьбу. 28 липня 1921 року Цвітковський піддався на «амністію» організовану ЧК. Більшовики з самого початку планували ліквідацію всіх амністованих, але не робили це деякий час, поки не почались масові репресії місцевого населення. Перебував в ув’язненні у Харкові на Холодній горі.

Розстріляний після показового судового процесу 1923 року в Умані.

Відкриття виставки картин «Безмежність» митців художньої студії Марини Примук в бібліотеці ім. Миколи Руденка

У бібліотеці ім. Миколи Руденка відкрила свої двері літня виставка «Безмежність», яка стала справжнім святом творчості та натхнення. Разом із художницею Марина Примук свої роботи представили її талановиті вихованці – діти й дорослі. Кожна картина, створена їхніми руками, розповідає власну

Літературна година «Невтомний шукач казкових історій» в бібліотеці ім. Миколи Руденка 

В межах Проєкту «Маловідомі. Яскраві. Талановиті» в бібліотеці відбулась літературна година «Невтомний шукач казкових історій».  Від провідного редактора Тетяни Стасюк  присутні дізналися про життєвий та творчій шлях українського поета, драматурга, прозаїка та перекладача  Вадима Григоровича Бойко. На заході лунали вірші талановитого

Презентація поетичної збірки поетеси Жанни Шевченко-Титаренко «Так хочу»

Сьогодні в бібліотеці ім. Миколи Руденка відбулась презентація нової поетичної збірки молодої української поетеси Жанни Шевченко-Титаренко «Так хочу». Дарничанам панна Жанна відома як невтомна волонтерка, журналістка, громадська діячка та авторка книги спогадів «Епізоди Майдану», що відображують події її перебування у

Духовно-просвітницька година «Від протесту до світової релігії: як протестантизм змінив релігійний образ світу»

Про протестантизм – один із найпоширеніших напрямів у християнстві, що відокремився від католицтва в період Реформації у XVI столітті, йшлося в ході духовно-просвітницької години «Від протесту до світової релігії: як протестантизм змінив релігійний образ світу» в межах загальносистемного проєкту «Бібліотека

Надішліть нам повідомлення