Провулок у Дарницькому районі міста Києва, селище Бортничі. Пролягає від Промислової вулиці до безіменного проїзду, що сполучає Промислову вулицю та Промисловий провулок.
Провулок виник у середині ХХ століття під назвою Тургенєва, названий на честь російського письменника Івана Тургенєва.
8 грудня 2022 року депутатами Київради проголосовано рішення про перейменування провулку на честь відомого українського громадсько-політичного діяча, історика, педагога, публіциста, видавця Олександра Барвінського.
Рішення Київської міської ради II сесія IX скликання від 08.12.2022 «Про найменування вулиці у Дарницькому районі міста Києва» // Офіційний сайт Київської міської ради. – 2022. – Режим доступу : https://kmr.gov.ua/uk/content/vitaliy-klychko-kyyivrada-derusyfikuvala-shche-32-vulyci-stolyci-zokrema-pereymenuvala
Барвінський Олександр Григорович ( 6 червня 1847, с. Шляхтинці, нині Тернопільський район — 25 грудня 1926, м. Львів) — український громадсько-політичний діяч Галичини, історик, педагог, публіцист, видавець.
У 1891–1907 роках — посол до австрійського парламенту (Райхсрату). Заснував Християнсько-суспільну партію. У 1918 році був державним секретарем освіти й віровизнання в першому Державному секретаріаті (уряді) ЗУНР.
Народився 8 червня 1847 р. в селі Шляхтинці, нині Тернопільського району в сім’ї священика. Його брати Володимир (1850 – 1883) та Осип (1844 – 1889) теж внесли значний вклад у розвиток української національної думки. Олександр навчався у Тернопільській гімназії (1857 – 1865) і на філософському факультеті Львівського університету (1865 – 1868).
Після закінчення університету працював вчителем гімназії в Бережанах та Тернополі. У Тернополі О. Барвінський брав активну участь у громадській діяльності: засновував у селах читальні, організовував народні концерти, збори. Саме з його ініціативи створено місцеву філію товариства «Просвіта» (1875) і «Руську бесіду» (1884), навколо яких гуртувалися українське міщанство та інтелігенція.
Згодом Олександр Барвінський поринув у політику. На початку політичної діяльності він представляв «народовців». У 1891 р. його обрали послом до австрійського парламенту, а в 1894 р. – до Галицького сейму. Олександр Барвінський часто виступав у парламентських дискусіях, коли йшлося про економічне піднесення селянства та культурні потреби українського народу в Галичині. Завдяки його наполегливості у Тернополі була відкрита Українська гімназія.
Олександр Барвінський був засновником партії Християнсько-суспільний союз, ідеологом польсько-українського порозуміння, так званої «Нової ери» (1890), Секретарем освіти та віровизнання у першому Державному секретаріаті ЗУНР (1918).
Саме О. Барвінський запровадив термін «українсько-руський» у шкільних підручниках. Починаючи з 1875 р., був автором багатьох посібників з української літератури для початкових шкіл та гімназій і вчительських семінарій. Такі видання, як три «Руські читанки» для гімназії, «Виїмки з історії народної словесности», «Виїмки з українського письменства», «Вибір з українського письменства» стали першими підручниками української літератури в Галичині. Олександр Барвінський у 1893-97 рр. очолював Наукове Товариство імені Шевченка, був редактором перших чотирьох томів його «Записок» (1883-1894), редактором газети «Правда» (1888-1898), журналу «Учитель» (1889), видавцем і редактором журналу «Дзвінок» (1890), видавцем часопису «Руслан» (1897-1914).
Численні статті й розвідки О. Барвінського, зокрема з питань шкільної реформи, виходили від 1879 р. в «Шкільній газеті», «Шкільному часописі» та в «Ділі». Ці історичні, літературні й педагогічні праці мали дуже важливе значення у вихованні молодого покоління і взагалі в становленні української культури. У 1883 р. він започаткував видання «Руської історичної бібліотеки», котра виходила до 1894 р. Перші томи цієї серії побачили світ у Тернополі.
Олександр Барвінський – автор праць «Ілюстрована історія Русі» (1890) та «Оповідання з всесвітньої історії» (1910) та двох томів «Історії української літератури» (1920-1921).
Його перу належать статті про творчість Т. Шевченка, Ю. Федьковича, мемуари «Спогади з мого життя» (ч. 1-2 ; 1912-1913), де охарактеризоване громадське, літературне та культурне життя Галичини у 60 – 80-х рр. ХІХ століття.
Багато здійснив Олександр Барвінський і на ниві українсько-польської культурницької співпраці. Автор наукової роботи про носові голосні у польській мові. Друкувався у польських часописах, зокрема, в краківських «Swiat slowianski», «Krytyka», автор рецензії «Незнана книга Немцевича «Bohdan Chmelnicki». Переклав українською мовою три томи всесвітньої історії Закшевського. Помер 25 грудня 1926 р. у Львові
