Вулиця в Дарницькому районі м. Києва, селище Бортничі. Пролягає від Мостової вулиці та вулиці Шевченка до вулиці Гоголя та вулиці Воровського. Прилучається провулок Франка. Вулиця Франка виникла на межі ХІХ–ХХ століть як вулиця без назви. Сучасна назва — ймовірно з 1950–60-х років.
Іван Якович Франко (27 серпня 1856, с. Нагуєвичі — 28 травня 1916, Львів, Австро-Угорщина) — видатний український письменник, поет, публіцист, перекладач, учений, громадський і політичний діяч. Доктор філософії, дійсний член Наукового товариства імені Шевченка, почесний доктор Харківського університету. У поетичному доробку Франка близько півтисячі окремих ліричних та ліро-епічних творів, частина з яких виходили за життя поета в 11 збірках (з урахуванням перевиданих). Серед «знакових» творів – цикл «Борислав, «Boa constrictor», «Борислав сміється», «На дні», «Для домашнього огнища», «Вільгельм Телль», «Яць Зелепуга», «Місія», «Основи суспільності», «Не спитавши броду», «Перехресні стежки». Ранні «романтичні» вірші, згруповані у збірках «Баляди і розкази» та перевиданій наприкінці життя «Із літ моєї молодости»; поезія «З вершин і низин»; інтимна лірика «Зів’яле листя»; зріла поезія «Мій Ізмарагд», «Із днів журби», «Semper tiro», «Давнє й нове», «Мого Ізмарагда»; збірка «Вірші на громадські теми» тощо. Автор своєрідних антологій поетичних переспівів-варіацій: «Найдавніша історія України до 1008 року в поетичних образах» (інша назва — «Студії над найдавнішим Київським літописом») й «Ad urbe condita» та упорядник «Антології української лірики від смерті Шевченка», «Акорди» . Автор численних наукових праць з історії та теорії літератури, літературної критики, фольклористики, етнології, мовознавства, перекладознавства, мистецтвознавства, релігієзнавства, історії, економіки, соціології, філософії, ба навіть описового природознавства.