Вулиця Братів Чибінєєвих — вулиця в Дарницькому районі міста Києва, місцевість Червоний хутір.
Пролягає від проспекту Миколи Бажана до вулиці Ялинкової.
Прилучаються вулиці Кам’янська, Горлівська, Харківське шосе, Ташкентська вулиця, Боровий провулок і Ялинкова вулиця.
Її довжина 830 метрів. Вулиця має потужний рух транспорту, поблизу неї також розташовані дві станції метро «Вирлиця» та «Бориспільська».
У зв’язку з наявністю двох топонімів в Києві назви «Чернігівська» міська рада в червні-липні 2023 року винесла на онлайн-опитування питання про перейменування вулиці на честь братів Валерія та Романа Чибінєєвих, які загинули за Україну, воюючи з російським агресором з 2014 року. Рішення в онлайн опитуванні набрало 76% голосів.
8 лютого 2024 року Київська міська рада ухвалила рішення про перейменування вулиці Чернігівська на вулицю Братів Чибінєєвих.
| Рішення Київської міської ради II сесія IX скликання від 08.02.2024 № 7639/7680 «Про перейменування вулиці в Дарницькому районі міста Києва» // Офіційний сайт Київської міської ради. – 2024. – Режим доступу : https://kmr.gov.ua/sites/default/files/7639-7680.pdf |
Валерій та Роман Чибінєєви ― рідні брати-воїни з Бердянська, які обоє загинули в боях проти російської армії.
Валерій Вікторович Чибінєєв (3 березня 1988, Бердянськ, Запорізька область — 3 березня 2022, Гостомель, Київська область)— український розвідник, офіцер Головного управління розвідки Міністерства оборони України, командир роти снайперів 79 окремої десантно-штурмової бригади, польовий командир на псевдо «Каракурт». Герой України. Нагороджений орденом «Золота Зірка» (23 серпня 2016). Загинув, захищаючи Київ, у день свого 34-річчя, 3 березня 2022 року.
Народився 3 березня 1988 року в Бердянську. Рано втратив батьків, тому виховувався в школі-інтернаті.
Після 9 класу вступив до запорізького військового ліцею «Захисник». Потому вступив до Військової академії Сухопутних військ (м. Одеса), звідки був переведений до Львівської академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, закінчивши її 2010 року. У військовому званні «лейтенант» продовжив військову службу 79 ОДШБр.
Валерій Чибінєєв з перших днів російської агресії став на захист територіальної цілісності та незалежності Батьківщини. У складі 1 аеромобільно-десантного батальйону брав участь у визволені міста Лиману Донецької області.
У червні 2014 року, під час ведення бойових дій в районі селища Бірюкове Луганської області, підрозділ, очолюваний Чибінєєвим, знищив ДРГ противника та взяв у полон двох терористів. У липні того ж року, поблизу селища Ізварине Луганської області, разом зі своїми побратимами витягнув з підбитого танка трьох військовослужбовців. У січні 2015 року обороняв Донецький аеропорт поблизу злітної смуги летовища.
У липні 2016 року, під час виконання бойового завдання на спостережному посту поблизу м. Авдіївки, в ході успішно проведених операцій групами снайперів під керівництвом Валерія Чибінєєва було знищено обслуги кулеметів та гранатометів та одного снайпера, загалом 12 підтверджених цілей. Наприкінці цього ж місяця зазнав поранення внаслідок обстрілу позицій артилерією терористів. Попри це продовжував керувати підрозділом, що дозволило утримати позиції попри численні атаки терористів та обстріли території ворожою артилерією.
Нагородні атрибути звання Героя України командиру роти снайперів 79 окремої десантно-штурмової бригади Високомобільних десантних військ ЗСУ капітану Валерію Чибінєєву були вручені Президентом України Петром Порошенком під час параду на Хрещатику з нагоди 25-ї річниці Незалежності України 24 серпня 2016 року.
Пізніше він продовжив службу в ГУР МОУ.
Загинув 3 березня 2022 року у запеклому ближньому вогневому зіткненні. Спершу було оголошено, що Валерій загинув у боях за Гостомель поблизу Києва. За даними ГУ МО України, Валерія було вбито під час виконання спецзавдання ГУ розвідки МО України. Очолювана Валерієм Чибінєєвим група снайперів висунулась на позиції під Гостомелем для прикриття добровольців, які вступили у бій з ворогом. Валерій тоді особисто знищив щонайменше 9 російських бойових машин десанту. Коли у нього закінчились набої до крупнокаліберної гвинтівки «Barrett», він перейшов на автомат і продовжував нищити ворога, як звичайний стрілець.
За 3 роки до цього, у 2019 році, поліг його рідний брат, військовик Роман Чибінєєв, який загинув на Донеччині.
11 березня 2022 року Валерій Чибінєєв похований на Берковецькому кладовищі. Залишилася дружина та маленька донька.
Роман Вікторович Чибінєєв (4 червня 1989 — 11 квітня 2019) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни, десантник 79-ї десантно-штурмової бригади ЗСУ, командував відділенням. Боронив Україну з 2016 року. Загинув на Приазов’ї у квітні 2019 року. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Народився 1989 року в місті Бердянськ (Запорізька область); рано втратив батьків. 1993 року прибув до середньої групи дошкільного відділення Бердянської школи-інтернату; 2004-го після закінчення 9 класів продовжив навчання в Бердянському професійно-будівельному ліцеї.
2016 року вступив на військову службу за контрактом; старший солдат, командир десантно-штурмового відділення 79-ї бригади.
11 квітня 2019-го загинув у бою на Приазовському напрямку — ближче до опівночі противник намагався провести розвідку боєм. Старший солдат Чибінєєв перебував на ВОП та вчасно помітив пересування групи ворожої піхоти, разом із побратимами відкрив вогонь по ворогу і цим примусили відступити. У ході бою при зміні позиції зазнав поранення, несумісного з життям.
16 квітня 2019 року похований в місті Київ на Байковому кладовищі.
