Вулиця в Дарницькому районі міста Києва, місцевість Рембаза. Пролягає від вулиці Миколи Хвильового до Тростянецької вулиці. Прилучається Поліська вулиця. Вулиця виникла 2012 року під проектною назвою Проектна 2. Сучасна назва — з 2012 року, на честь українського письменника Миколи Вінграновського.
Рішення Київської міської ради від 1 листопада 2012 року № 229/8513 «Про найменування вулиць у Дарницькому районі м. Києва» // Хрещатик. — 2012. — № 176 (4196). — 11 грудня. — С. 5. Архівовано з першоджерела 17 червня 2016.
Микола Степанович Вінграновський (7 листопада 1936, Первомайськ —26 травня 2004, Київ) — український письменник-шістдесятник, режисер,актор, сценарист та поет. Лауреат Державної премії України ім. Тараса Шевченка, літературної премії, «Благовіст», премії Фундації Антоновичів (США). Микола Вінграновський постановник десяти художніх та документальних фільмів: «Дочка Стратіона» (1964), «Ескадра повертає на захід» (1966), «Берег надії» (1967), де він зіграв також роль Вацлава Купки, «Дума про Британку» (1970) — роль Несвятипаски, «Тихі береги» (1973), «Климко» (1984), документальні фільми «Слово про Андрія Малишка»(1983), «Щоденники О. П. Довженка» (у співавторстві з Леонідом Осикою), «Щоденник. Довженко. 1941–1945» (1993), «Чигирин — столиця гетьмана Богдана Хмельницького» (1993), «Батурин — столиця гетьмана Івана Мазепи» (1994), «Галич — столиця князя Данила Галицького» (1995), «Гетьман Сагайдачний» (1999). Дебютував Микола Вінграновський добіркою поезій у журналі «Дніпро» (ч. 2, 1957), відтак — у «Жовтні» (нині «Дзвін») (ч. 8, 1958), «Вітчизні» (ч. 5, 1960) і «Прапорі» (нині «Березіль») (ч. 8, 1960). Автор найповніших видань доробку — «Вибрані твори в трьох томах»; збірок: «Атомні прелюди», «Тиша і грім», «Сто поезій», «Київ», «Вибране», «Андрійко-говорійко»; книжок-віршів: «Губами теплими і оком золотим», «Цю жінку я люблю», «Мак», «Літній ранок», «Літній вечір»; повістей: «У глибині дощів», «Літо на Десні», «Сіроманець», «Первінка»; роману «Северин Наливайко»; оповідань «Бинь-бинь-бинь» і «Чорти».
