Вулиця Людмили Фої (Суворова) –  вулиця в Дарницькому районі міста Києва, місцевість Бортничі. Пролягає від вулиці Лісної до вулиці Івана Дяченка. До вулиці прилягає провулок Ніни Строкатої і перетинає Демидівська вулиця. Вулиця почала формуватися на межі 1930-1940-х років. Імовірно, від початку мала сучасну назву на честь російського полководця Олександра Васильовича Суворова. У червні 2022 року експертна група рекомендувала Київській міській раді перейменувати вулицю Суворова та назвати на честь українського археолога, професора Ярослава Пастернака (1892–1969)

Рішення  Київської міської ради V сесія IX скликання від 4 грудняя 2025 року N 257/10724 «Про перейменування вулиці Суворова в Дарницькому районі міста Києва» // Офіційний сайт Київської міської ради. – 2025. – Режим доступу : https://kmr.ligazakon.net/document/mr250265$2025_12_04

Людмила Адамівна Фоя – українська підпільниця, активістка УПА, учасниця контрозвідувальної операції проти карателів НКВС, співробітниця підпільної преси УПА під псевдонімом Марко Перелесник, письменниця. Людмила Фоя народилася 3 вересня 1923 року в селі Топори (Ружинський район) Житомирська область. Раніше називалася інша дата та місце народження – 1922 рік, селище Ставище, Київська область. Невдовзі після народження Людмили родина переїхала у місто Сквиру, де мешкала до 1932 року. 1932 року батько перевівся до Києва і родина переїздить у селище (тепер місто) Буча. У Бучі Людмила закінчила школу. А от у листопаді 1941 року родина переїхала до Києва, де батько Людмили працював службовцем обласної споживчої спілки. На початку 1942 Людмила Фоя стала студенткою Київського медичного університету, у якому навчалася до травня того ж таки 1942 року і в цьому ж році стала членом ОУН. Водночас із функцією зв’язкової брала участь у роботі пропагандистської референтури, а навесні 1943 організувала в Києві збір медикаментів для вояків Української повстанської армії, загони якої почали створюватись на Волині і Поліссі. Влітку 1943 приїжджала на Волинь – в рамках технологічної практики у сільськогосподарському інституті. Після того як Київ 6 листопада 1943 зайняла Червона армія, Людмила Фоя продовжила підпільну діяльність, яка з антинімецької змінилась на антиросійську. 24 січня 1944 Людмила Фоя заарештована органами НКВД. Допити тривали кілька місяців. Зрештою вирішили, що молода дівчина може стати корисною в боротьбі з підпіллям ОУН. У квітні 1944 Людмила Фоя вийшла на волю уже як агентка «Апрєльская». Більш як двомісячне перебування в ув’язненні вона мала приховувати навіть від рідних — для цього її озброїли легендою про перебування у лікарні. І от із квітня 1944 року до травня 1945 тривала вимушена співпраця з НКВД. 6 серпня 1946 Людмила Фоя оголошена у «всесоюзний» розшук МДБ та МВС, який взяв під особистий контроль міністр держбезпеки УССР генерал-лейтенант Савченко. А Людмила Фоя поринула у підпільну роботу, під псевдонімом «Перелесник» працювала у структурах пропаганди, зокрема як літературна редакторка журналу «Молодий революціонер», видавала ряд художніх новел про визвольну боротьбу. 19 липня 1950 пошукова група 446-го стрілецького полку внутрішніх військ МДБ СССР, прочісуючи Невірківські ліси у Межирічському районі на Рівненщині, виявила групу повстанців. Зав’язався бій — останній для Людмили Фої.